25 травня 2017, 10:48 Переглядів:
Аліна Ягупова. Фото: Григорій Салай
Капітан збірної України з баскетболу, чемпіонка Франції і чвертьфіналіст Єврокубка Аліна Ягупова розповіла про те, як боролася за роль лідера в "Ліллі", про сміливих планах на Євробаскет-2017, найвдалішою риболовлі і про бажання пограти в жіночій НБА.
- Настрій робочий, тренуємося, - почала про свій настрій при підготовці до Євробаскету-2017 25-річна Аліна. - До спарингів у Франції (31.05 - 2.06) є ще трохи часу, щоб хоч трошки зігратися і відпрацювати те, що потрібно для Чемпіонату Європи. На виїзді вже подивимося, в якій ми формі. Хоча ще й не все доїхали, а хотілося б, щоб були в повному складі, інакше не побачимо загальної картини, на що ми зараз готові. Але, я так вважаю, треба їхати перемагати і підтверджувати думки експертів, які вважають, що Україна гідна бути лідером на чемпіонаті Європи. Поїдемо показувати свій рівень.
- Ви згадали експертів. Читаєте щось про себе і збірної напередодні Євробаскету? Тиснуть на вас такі очікування?
- Чи не тиснуть і не читаю. Мені просто передали, що є думки експертів, які вважають, що на Євробаскеті Україна буде перша, а Іспанія - друга. Але навіть якщо б я щось читала або слухала, це на мене ніяк би не впливало. Це просто розмови.
- Ви одній з останніх в збірній закінчили сезон - 13 травня. Чи готові знову грати і психологічно, і фізично?
- Фізично начебто нормально, а от морально вже хотілося б відпочити: сезон у Франції тривав 10 місяців - вже в серпні почалися збори. Зараз у збірній у нас немає шалених навантажень, але тренування інтенсивні. І на чемпіонаті Європи буду намагатися грати на максимумі, щоб показати і довести: Україна зараз досягла такого рівня, що може на рівних змагатися з сильними країнами.
- Після того як Україна у відборі двічі обіграла чемпіона Європи, Сербію, вболівальники чекають титулу ...
- Думаю, треба виправдовувати їх очікування. Щоб більше людей дивилися баскетбол, приходили на матчі, приводили в секції своїх дітей. Адже якщо не буде прогресувати молодь, не буде в нас ніякого баскетболу взагалі - ні жіночого, ні чоловічого. Тому нехай вони за нас вболівають, а ми будемо доводити, що цього гідні.
- Не секрет, що в нашій збірній вас побоюються найбільше. Як абстрагіруетесь від всього цього галасу і уваги?
- Це вже увійшло в звичку. Кажуть же: чим більше сила, тим більше на тебе лягає відповідальності. Не скажу, що мені важко. Так, є якісь свої бар'єри, але я їх переступаю, і у мене все нормально.
- Часто говорять про непередбачуваною жіночої психології. А в Чехії ще будуть тиснути трибуни, адже перший матч ми граємо з господинями.
- Особисто мене трибуни ніколи не бентежать. Виходячи на майданчик, ти вже не помічаєш - є там хтось чи ні або що тобі кричать. Просто шум і все. Дівчата теж все професіоналки і прекрасно розуміють, що і як буде. І морально готуються заздалегідь.
- У Франції у вас запитували щось про збірну?
- Деякі гравці цікавилися: хто у нас приїде, хто не приїде. Лера (Бережинська. - Авт.) Грала у Франції, дізнавалися щодо неї - буде в збірній чи ні. Більше я не чула і не бачила, щоб хтось у Франції цікавився Україною.
- Позаминулий сезон ви провели в Казахстані. Як виникла ідея з "Ліллем"? Хотіли грати саме у Франції?
- Вибору у мене майже й не залишалося. З того, що підходило під мої умови, була одна Франція і "Лілль". Які у мене умови? В основному люблю маленькі міста, а не мегаполіси, щоб все було поруч, хороші умови для тренувань, тренажерку ... Але це вже такі дрібниці. В основному люблю, щоб було спокійно. "Лілль" - це сама команда, а ми жили не в Ліллі, а в комуні Вільньов д'Аск. В Лілль їздили, тільки якщо хотіли прогулятися.
- Як прийняла Франція і команда?
- Було дуже важко. Особливо перші півроку - просто неможливо. Там не вважають, що потрібно все робити через одного гравця. У них більш абстрактний баскетбол - кожен бере на себе ініціативу, відповідальність, здійснює атаки. Немає такого, щоб шукали одного або двох чоловік, грають все по можливості. Взагалі найважче в чемпіонаті Франції, що кожен грає сам по собі. Бували моменти, що на гравцях по три-чотири суперника, троє стоять відкриті, але ніхто м'яч не віддавав. І так було спочатку, потім стали діяти трохи більше командно. Захист у Франції жорсткіше і судді менше дають фолів, хоча тебе луплять по руках, дряпають. Загалом дозволяли грати грубо. Там такий рівень, як на чемпіонаті Європи.
- Те, що в команді було дві українки, - ви і Людмила Науменко - полегшувало ваше життя?
- Звичайно. Разом було простіше все це перенести.
- У вас в команді були гравці збірної Франції. Вони визнали в вас лідера або довелося щось доводити?
- Вони грали навіть більше за часом, ніж я, і не визнавали мене лідером. Грали просто для себе.
- Я так розумію, що ніякої дружби всередині команди не виникло?
- Ні. Ми ні з ким не спілкувалися - прийшли, потренувалися і пішли. У нас влаштовували і командні вечері, але ми один раз там побували і потім сказали, що більше ходити не будемо.
- Ну хоч щось у Франції сподобалося?
- Нічого. Там дуже дорого жити. Тренер мені теж не дуже подобався. Єдине - були хороші умови, житло. Усе.
- Якось сумно виходить.
- Ну нічого, я вже вдома і більше туди не поїду.
- Для "Лілля" це було перше чемпіонство. Керівництво влаштувало для гравців свято?
- Не знаю, на наступний день після фіналу ми полетіли з Франції і ні в чому не брали участь. Що залишилося на пам'ять? Медаль. І все.
- Порівняй свою гру в Євролізі в минулому році в складі бельгійського "Касторс Брейн" і в "Ліллі", де ви вийшли з групи тільки в Єврокубок?
- Можливо, нам попалася така група, але мені здається, що Євроліга стала сильнішою. Важкувато було грати, особливо з російськими командами. Вважаю, за своїм рівнем вона стала на голову вище, жорсткіше.
- Колись вас вибрали на Драфті жіночої НБА, але ви там так і не грали. Ще є бажання спробувати свої сили за океаном?
- В цьому році немає. У мене багато справ тут, я не можу поки що все кинути і поїхати туди. Плюс сезон був дуже важким. Але бажання пограти в WNBA залишається. Зараз, думаю, щось в Європі знайдемо, подивимося.
- А ви не хотіли б, випадково, залишитися у Холопова Володимира в київському "Авангарді"? - жартома зображуючи журналіста, вступила в розмову подруга Аліни по збірній Таїсія Удоденко.
- Так, саме в маленькому місті, - відповіла їй Аліна.
- Ну а куди тоді? Може бути, в Туреччину або Росію - провідні чемпіонати Європи?
- Туреччина і Росія - однозначно ні. Що не подобається в Туреччині? Народ. Чесно, поки навіть не знаю, де буду грати. Хотілося б, напевно, щось на зразок Польщі чи Литви, але в Литві чемпіонат слабший.
- Аліна, розкажіть про себе поза майданчиком. Як ви відпочиваєте, яку кухню любите?
- За кордоном дуже рідко вибираємося спробувати місцеву кухню. У Франції з інтересу спробували равликів. У Казахстані, звичайно, пробували їх шашлик, плов. А так зазвичай самі готуємо - і суп, і борщ.
- Ваше коронна страва?
- Я мало готую, в основному готує Люда (Науменко. - Авт.). А я ... Часто картоплю смажу (сміється). А відпочиваю як ... Мені краще посидіти вдома, пограти на приставці. Люблю грати з дітьми, виїжджати на природу, рибалити. Найбільша риба? Напевно, зловила в селі під Дніпром - короп десь на 2 кг.
- А на приставці у що граєте?
- У НБА.
- Чи не втомлюєтеся від баскетболу?
- Ні. Чи можемо грати один проти одного або проти комп'ютера. В основному граю за "Голден Стейт". Вболіваю за цю команду, вона кидає, а я люблю дальні кидки, і ще мені подобається Каррі.
- А колись в анкеті ви писали, що найсильніший баскетболіст Леброн Джеймс. Змінили свою думку?
- Ні. Леброн найсильніший і найкорисніший гравець і жоден рік вже витягує фінали. Він і зараз грає добре, хоча вже і в віці.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Ви зараз переглядаєте новина "Капітан збірної України з баскетболу:" В "Лілль" не повернуся. До Росії або Туреччини теж не поїду "". інші Новини баскетболу дивіться в блоці "Останні новини"
Павлова Олена
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Copyleft © 2017 . www.vremya-sporta.od.ua