Чи є життя на Алматинської барахолці?

У минулому році легендарна Алматинская барахолка кілька разів горіла, потім влада пообіцяла знести, інформагентства поспішили повідомити про наближення кінця цього знакового для багатьох алматинцев місця. Жанара Карімова і Алібек Кульжанов вирушили поспостерігати за останніми днями барахолки. Що з цього вийшло - дивіться в нашому репортажі.

Наш обхід почався з "Європейки", а саме ринку "Алатау", де більшість продавців нічого не знають про закриття.

- Ось ви не знаєте! Навіщо ви так говорите ?! Всі ринки на місці, тільки нульовий ряд перенесли далі. Не слухайте новини, це все спеціально кажуть, - журиться продавець Лілія.

- Вчора я прочитала в інтернеті, що 19-го числа буде якесь зібрання в акімату з приводу долі ще 18 ринків. Особисто нас альтернатива - нова барахолка, запропонована акіматом, не влаштовує. Але і те, що відбувається зараз, не радує. Продаж немає, багато людей не знають, що барахолка все ж працює. Покупців поменшало після пожеж, люди думають, що ми згоріли. Але ми не впадаємо у відчай, божевільні розпродажі не робимо, нам є куди "сплавити" товар.

Лілія розмовляла з нами довго, але фотографуватися відмовилася.

- Будуть зносити ряди, де проведена червона лінія. Хоча ми самі толком нічого не знаємо. Кожен раз розмови різні йдуть. Я не знаю, чим далі займатися, - зізнається інша жінка. - Якщо у кого-то багато товару залишилося, можна в "Адем" піти. Але в основному багато без роботи залишаться. Я не продавець, я господар, зможу влаштуватися і знайти місце. Але на нові ринки на ГРЕС ніхто не поїде, це така далечінь. Зовсім все непродумано роблять, треба ж буде транспорт туди організовувати. Працюю тут вже дуже давно, починала, коли ще рекет був. Ми тут для себе всі умови створили, викупили контейнери, все повністю відбудували, як і всі, платимо податки, але ніяку компенсацію не отримаємо. Щоб кудись переїхати, потрібно не менше 20 тисяч доларів. Нам кажуть, що контейнери за нерухомість не вважають, мовляв, можеш забирати свою залізяку з нашої землі, хоча всі ці контейнери ми купували у власників ринку. У 90-ті ми платили 3 тисячі доларів, а з 2000 року ця сума зросла до 30 тисяч доларів. Уявляєте, якщо хтось недавно купив контейнер, то він навіть не встигне окупити витрати ...

Ми обійшли п'ять рядів на ринку "Алатау", побачили чимало закритих бутиків з оголошенням про здачу в оренду, деякі з них були зовсім закинуті.

За словами продавця противоположенного бутика, контейнер на попередній фотографії просто на реконструкції. Торговці укладали договори на оренду на 49 років, з яких вони простояли тут тільки 13. Ми обійшли багато рядів, поговорили з багатьма продавцями і власниками бутіків, більшість зійшлися на думці, що не пропадуть, але прийдешні зміни їм не до вподоби. Майже всі відмовилися фотографуватися, обґрунтовуючи це тим, що не хочуть світитися перед адміністрацією ринку, яка, до речі, помітила нас і відправила за нами охоронців.

Ми змогли поговорити із заступником директора ринку "Алатау" Берике Габдуллина, який не погодився сфотографуватися, але відповів на наші запитання:

- Тема гостросоціальна. Люди вклали багато грошей і зусиль в свій бізнес, не просили допомоги у держави, працювали і в один момент усвідомили, що можуть втратити все. Вони приходять до нас в розгубленості, ми їх заспокоюємо. Влаштовували збори і пояснювали, що ми зробимо все, щоб зберегти ринок "Алатау", ми підемо на витрати, але постараємося не втратити наших орендарів.

Знесенню підлягали і підлягають ті ринки, у яких на цій території договори оренди з державою прострочені. Що стосується нас, то у нас оренда до 2050 року. З 2001-го ми взяли землю в оренду на 49 років. Так, частина території знаходиться на червоній лінії, але у нас оренда до 2050 року. Ми судимося, тому що нам потрібно якийсь час. Йдемо на форсування, отримуємо АПЗ (архітектурно-проектне завдання) і починаємо будувати новий корпус. "Алатау" - це один з перших ринків. Ми намагаємося зберегти його структуру.

- Нам пропонують місця в "Адема", але оренда у нас раз в п'ять дешевше, на будь-яку одиницю товару позначиться сума оренди. Вартість оренди нового комплексу ми не будемо підвищувати, умови будуть ті ж. Головне для нас - зберегти спеціалізацію. Тобто людина приходить і знаходить тут все: шапки, люстри, тканини, штори, одяг.

Ми подали всі заявки, отримали технічні умови, уточнили план будівництва дороги, щоб потім знову раптово не впізнати, що на 6 метрів потрібно відступити. Однозначно ми будемо будуватися, зараз ми визначаємо ескіз і місце. Нашим продавцям говоримо, що у них будуть канікули на 3-5 місяців, але потім вони точно отримають свої місця. Ми чекаємо дозволу на будівництво, підрядники у нас вже напоготові, ми зацікавлені в якнайшвидшій будівництві. Ми не можемо втратити наших людей, і вони надають нам підтримку, кажуть: "Ми з" Алатау ", ми з вами, ми готові почекати".

Але не все так засмучені новинами про знесення деяких рядів і можливе закриття ринків. Венері, перекладачеві за освітою, працює репетитором, не подобається барахолка. Речі вона зазвичай купує в інтернет-магазинах. Ми поцікавилися, навіщо вона тоді прийшла на барахолку.

Венера: - Мені потрібно було купити книгу, але, на жаль, цей ряд знесли.

Алібек: - Ну, значить, ви негативно ставитеся до зносу?

Венера: - Ні, позитивно.

Алібек: - А ви не думали, що величезна кількість людей втратить робочі місця?

Венера: - Їм потрібно було вчитися в свій час, а не гуляти десь. Я думаю, що освічена людина без роботи не залишиться. А на барахолці більшість людей з низьким рівнем інтелекту.

Пройшовши нижче за ринок "Алатау", ми побачили ті самі згорілі ряди.

Поруч з ними стоять тільки таксисти і люди, які продають овочі та фрукти. Таксисти часто займаються розвезенням товарів.

40-річний Баха працює вже 9 років на стоянці, отримує зарплату і то, що дають водії:

- Дружина теж працює, має двох синів і одна донька. Якщо закриють барахолку, то піду в охорону працювати. До цього був вантажником.

До пожежі і новин про закриття барахолки на "Болашак" були натовпи людей і величезні пробки перед ринком.

Але зараз все інакше. Однак люди продовжують працювати, поки сюди приходять покупці (нехай їх і не так багато, як раніше), є робота для всіх: продавців, вантажників, хлопців з візками, жінок з їжею і напоями. Але якщо порівнювати з репортажем Карли Нур, зробленим в 2010 році , То помітно, що люди стали менше товариськими, з'явився якийсь страх, побоювання.

Але деякі продавці не сумують з приводу закриття і навіть жартують. Як Гена, який фотографуватися не захотів, але велів "йти знімати молодих і красивих":

- Не знаю про закриття, родичі питають теж, але нічого сказати не можу. Якщо закриють, буду вдома сидіти, а мої продавці будуть бджіл розводити. Ось моя продавщиця вже вулик купила, я до неї помічником піду. А своїм нерозпроданим товаром баню топити будемо.

Продавець Айна:

- Хтось каже, що навесні вже закриють всі, хто-то - що ще 2 роки простоїть барахолка. Але це просто чутки, які ходять по базару, господарі нічого не говорять. Я знаю, що земля приватна, тому ринок не закривають. Якби була державна, ми б уже згорнулися. Взагалі жахливо, звичайно, ви уявляєте, хто куди піде? Торгівля вже на 60% впала. І люди не знатимуть, на який ринок їхати. Деякі вважають, що нас закривають, бо треба, щоб на ринок Есімова все йшли.

Продавець Назіра:

- Нам сказали, що через рік-два на час закриється саме наш ринок. Але все по-різному говорять. Господарі "Кулагера" і "Болашак" говорили, що переведуть нас на ГРЕС. Продажі різко впали, зараз затишшя, всі думають, що ми закрилися. А ми в звичайному режимі працюємо ...

Жінок, що продають солодощі та гарячі напої, тут називають "окропом". Більшість з них дуже зайняті, відмовлялися відповідати на питання, кажучи, мовляв, колись, потрібно працювати. Ну хоч у кого-то продажу не впали!

Гуля трудиться на барахолці близько 7 років, продає їжу, живе неподалік. За освітою вона медик, але каже, що тих грошей, що отримувала, працюючи за фахом, на життя не вистачало. А барахолка стабільно приносить щоденний дохід. Поки ми розмовляли з Гулей, до неї підійшов таксист Жомарт, який жартував над жінкою, що після публікації вона стане зіркою інтернету. Гуля поскаржилася, що він вічно бере у неї чай і не платить.

Сам Жомарт 8 років працює таксистом. Після того як я його сфотографувала, пригрозив зламати камеру і сказав видалити знімок.

Ісхар Машанло працює на барахолці вже 5 років:

- Раніше працював водієм, потім стався розпад Союзу, і я прийшов на барахолку. У такому віці хто мене на роботу візьме? Діти є, онуки вже є. Старший син тут працює, а я допомагаю. Ми все самі тут завжди купуємо. Барахолка годує весь Казахстан. Я думаю, якщо її закриють, то авіаквитки, квитки на поїзди, вантажоперевезення, продукти, нерухомість, автомобілі - все подорожчає. Наприклад, ми їдемо до Китаю, нам долари потрібні, де купуємо? У банку. В супермаркетах такий чайник продаватимуть за 2500 тенге, а у нас - 1300. Це товар для тих, хто не може собі дозволити купувати в дорогих магазинах. Я не знаю, про що держава думає ... Ми згодні платити трохи більше за оренду на новому місці, але коли розгойдається цей ринок? Перенесуть нас на ринок по Капшагайського трасі, що там один ринок буде робити? Якби повністю барахолку перевели туди, тоді б був продаж. Ось "Аягоз" звідси перевели - у нас уже продажі впали. Як вибрати? - як людина, все одно: голова, руки.

Продавець Лола працює тут другий рік, до цього була домогосподаркою:

- Поки адміністрація ринку говорить нам, щоб ми не переживали. Але, знаєте, якщо ми будемо переїжджати в торгові доми, де дорога оренда, то доведеться і ціни на продукцію піднімати.

Клавдія Миколаївна - постійний відвідувач барахолки. Каже, що за рік буває тут раз 80, і їй не до душі останні новини про знесення ринків:

- Уже звикла і до людей, які тут працюють, і до барахолці. Мене обурює вся ця ситуація! Як можна так чинити з людьми, виживати їх звідси пожежами? Так надходять тільки ті, хто в житті нічого не досяг. Горіти в пеклі за такі речі! Нещодавно я їздила на нові ринки. Вони знаходяться в 100 метрах від Східної об'їзної дороги, і коли поставлять лотки з кукурудзою, овочами, фруктами, то знову будуть ці візки, люди будуть також ходити, як тут, і виникнуть пробки. Чи повториться та ж ситуація, що і тут, хоча і видно, що там цивільно, красиво. Торгові доми - це красиво, звичайно, але дорого. Ми, люди радянського гарту, не звикли, губимося там.

Тамара торгує овочами і зеленню тут тільки місяць, раніше була домогосподаркою. Основний заробіток приносить чоловік-будівельник, а Тамара йому допомагає:

- Ще не звикла торгувати. Живемо не тут, продукти з "Алтин Орди" привожу.

Ми вирушили подивитися на нові, альтернативні ринки, про які так багато говорили. Найближче до барахолці розташований "ожет". Побачивши мій фотоапарат, охорона проводила нас до адміністративного центру і направила до директора Володимиру Миколайовичу, який теж прокоментував останні новини:

- Хвалити свій ринок ми не збираємося. Конкурентів дуже багато. Те, що один хвалить, інший назве мінусом. Роботи зараз дуже багато: потрібно провести воду, електрику, щоб все відповідало нормам. Наш ринок функціонує третій рік, але фактично ми почали працювати після пожежі на ринках "Олжа", "кереметь" і "Аян". Торговцям, які працювали там, потрібні були місця, і вони прийшли сюди. Після другої пожежі ще прийшли люди з "Кулагера". Де продавець - там і покупець. Людина роками напрацьовував точку, природно, його клієнти будуть приходити. На нас всяке наговорюють, але ми не винні, що вони потрапили під червону лінію. Про нас говорять, що у нас теж контейнери такі ж. Так, зараз контейнери, але в подальшому це буде торговий центр.

- До мене на днях приходить жінка і каже: "Дайте мені гарантію, що ваш ринок не згорить". Я сторопів. Вона продовжує: "Я на" Аяні "стояла - він згорів, перейшла на" Кулагер "- теж згорів. Тепер я прийшла до вас, дайте мені гарантії". Я кажу: "Як ваше прізвище? Я вас зараз вижену. Де ви працюєте, там і підпалює". Такі абсурдні ситуації бувають. Конкуренти засилають людей. Розмови різні ходять. Я розумію, що люди кредити брали, що роками місця напрацьовували, що хтось сім'ю годує, хтось інвалід. Я згоден, але говорити щось треба правду, а не паплюжити.

Після бесіди нам в супровід дали начальника охорони, який провів екскурсію.

Зараз тут торгують взуттям тільки оптовики. До березня їм надали пільговий період, тобто орендну плату ніхто не платить. З 1 березня треба буде платити 7 доларів за квадратний метр. У контейнери провели електрику, але робота над ними ще не закінчена. Відстань між контейнерами 7 метрів, це простір не можна буде заповнювати товаром. Нижній контейнер буде для продажів, а верхній - для складу.

По завершенні будівництва контейнери придбають ось такий вигляд. Між ними проходить труба з водою, через кожні 15 метрів є пожежний гідрант.

Далі ми попрямували на Кульджінском трасу, де помітили єдиний величезний ринок.

Тут повним ходом йде будівництво. Крім робочих, тут майже нікого не було.

Площа ринку величезна, але судити про нього ще рано. І складно сказати, переїдуть сюди торговці зі знаменитою барахолки і їх клієнти ...

Матеріали на тему Алматинської барахолки:

Від зорі і на схід

Експеримент # 6. Гардероб за 7000 тенге

Пожежа в п'ятницю, 13-го

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter