ПОРТРЕТ. Артур Матвейчік: то наркотик, то маразм

Після відомих колотнеч, настігшіх Мозирську "Славію" в минулому сезоні, група футболістів основного складу вимушено взялася за пошуки нових команд. Один з них - Артур МАТВЕЙЧИК - знайшов притулок в Росії, де його кар'єра, доти розвивалася поступально, зазнала докорінної злам.



І нещодавнє повернення півзахисника в Білорусь представляється вчинком логічним і продуманим, хоча і тут, на батьківщині, працевлаштування чемпіона-2000 затягнулося, вилившись в одне з найгучніших подій пори дозаявок.
З ДОСЬЄ "ПБ"
Артур МАТВЕЙЧИК. Народився 15.10.74 в Мінську. Футболом почав займатися в 1981 році. Вихованець столичної футбольної школи «Зміна». Перший тренер - Сергій Ананьївський. Півзахисник. Виступав за команди: "Фандок-2" (Бобруйськ) - 1993/94, "Шинник" (Бобруйськ) - 1994/95, "Бобруйськ" - 1994/95, "Нафтан-Девон" (Новополоцьк) - 95-97, " Славія "(Мозир) - 1998-2001," Волгарь-Газпром "(Астрахань, Росія, Д2) - 2002" Торпедо "(Жодіно) - з липня 2002-го. Чемпіон Білорусі-2000 і володар Кубка Білорусі-2000. Срібний призер першості Білорусі-1999. У вищій лізі чемпіонатів Білорусі провів 173 матчі, забив 9 голів, зробив 24 результативні передачі. Рейтинг (версія "ПБ") - 4,98.
Між Гомелем і Жодино
- Для початку проясни ситуацію з переходом в Жодінского "Торпедо", яке, здається, відвело тебе з-під носа у "Гомеля" ...
- Дійсно, все йшло до того, що після повернення з Росії опинюся в складі гомельчан. Через свого друга Олега Саматова, з яким разом не один сезон провели в "Славії" і два роки прожили в Мозирі в одній квартирі, я ще в ході минулого чемпіонату познайомився з Сергієм підпаливши. І навіть граючи в Астрахані, ми регулярно зідзвонювалися з головним "Гомеля", розпитували одне одного про справи, ділилися футбольними новинами. І як тільки я зрозумів, що в "Волгарь" не залишуся, автоматично виник варіант Продовження кар'єри в Білорусі - якраз в команді підпаливши. Після повернення на батьківщину ми з ним негайно обговорили умови контракту. Однак від головного тренера, як це часто буває, залежить далеко не все. Останньою інстанцією в "Гомелі", як відомо, є керівництво головного спонсора "Белоруснефть", яке з цим питанням чомусь тягнуло. Упевнений, якби все було залагоджено ще до від'їзду команди на збір в Стайки, нікуди б я не подівся - адже не була проти виступати за гомельчан.
- А що сталося в Стайках?
- Там разом з нами тренувалося Жодінского "Торпедо", і одного разу мені зателефонував Яків Шапіро. Його умови здалися більш вигідними, про що я відразу поставив до відома керівництво "Гомеля". І в останній дозаявочне день після тривалих переговорів спочатку з підпаливши, а потім з Шапіро я все-таки зупинився на Жодінского варіанті.
- Що послужило основним критерієм вибору на користь новачка вищої ліги?
- Ні в якому разі не рівень заробітків - в цьому плані обидва клуби пропонували приблизно одне й те саме. Справа в іншому. Я твердо наполягав на підписанні контракту, що дозволяє мені після закінчення чемпіонату переходити в інший клуб на правах вільного агента. І якщо "Гомелю" такий варіант претил, то жодінци, навпаки, висловили готовність піти назустріч.
- А чи не шкода було залишати "Гомель"? Адже там погоду роблять твої старі партнери по "Славії" - Лукашенко і Карсаков ...
- У "Торпедо" теж є знайомі обличчя. З Юрою Малєєвим ми разом сезон відіграли в тому ж Мозирі, плюс давно знайомий з Сашком Лисовським. А адже ще має велике значення і географічний фактор. Страшно подумати, але вперше за десять років я нормально поживу будинку - в рідному Мінську. Від нього ж до Жодино рукою подати. У плані адаптації в Жодінского команді ніяких проблем і близько не випробував - повний комфорт. І взагалі задоволений, що все вирішилося благополучно: і з "Гомелем" розлучилися без скандалів, і з заявкою за "Торпедо" вклалися в терміни ...
Вниз по Волзі
- Пропоную повернутися в минуле міжсезоння. Воно також для тебе було пов'язане з постійними проблемами схожого характеру.
- Найцікавіше, що спочатку я про це й гадки не мав. На мазі був перехід в БАТЕ, виступати за який готувався з великим бажанням. Але потім, буквально за день до підписання контракту, на мене вийшов саратовський "Сокіл" ... Пам'ятаю, наступний дзвінок Капському дався мені з великими труднощами - як-не-як підвів я його ...
- У Саратові відразу справи складалися начебто непогано?
- Точно. Ще в кінці 2001 року я підписав з волжанами угоду, щосили тренувався, в спарингах мене награвали під основу, зарплату справно платили. Однак незабаром довелося зіткнутися з витратами нових правил міграцій гравців, прийнятих ФІФА. "Сокіл" -то брав мене як вільного агента, тобто безкоштовно. Потім же в силу якихось юридичних проблем виявилося, що саратовці повинні-таки відстебнути "Славії" кругленьку суму компенсації, що вони робити не захотіли. Довелося піти ...
- Раз тебе награвали під основу, могли б і розщедритися ...
- Якби проблема полягала тільки в цьому ... Як я дізнався згодом від одного знаючу людину, була в тій історії і інша підгрунтя. На тодішнього наставника команди Корешкова мала неабияке вплив група так званих лідерів - Веретенникова, Сметаніна, Косолапова, Орбу. Хоча, як мені здалося, ніхто з хлопців лідерами їх не рахував, хіба що вони самі. Прізвища, звичайно, гучні, але в футбол не прізвищами грають. Не дарма новий головний саратовцев Ткаченко всю цю зграю-лійку розігнав. Так ось у мене з ними відносини відразу не склалися, і вони мало не прямим текстом заявили корінцево, що МАТВЕЙЧИК потрібно з команди прибрати.
- А в чому криється причина твоєї нелагідності з квартетом старожилів?
- Хто його знає ... Не влився в їх компанію, чи що. Взагалі вся ця історія сьогодні мені здається форменим маразмом ...
- Опинився на роздоріжжі?
- Якраз-таки немає. Ледве повернувся до Мінська, мені тут же зателефонував з Астрахані Шперлінг - наставник "Волгарь-Газпрому": "Приїжджай, не пошкодуєш". Приїхав, обговорили контракт, інші питання владнали, але тут знову "Славія" встряла, ніяк трансфер не хотіла видавати. На той час мені все це моторошно набридло, і я прямо Юферева і сказав: "Або припиняєте займатися дурницями, або я збираю шмотки і їду з Астрахані". Керівництво мозирян адже мене і після Кубка Співдружності обов'язків, взимку 2001-го, нікуди не відпустило. А тоді були пропозиції солідніше - від московських "Динамо" і "Торпедо".
- І як, подіяло?
- Як бачиш. В останній заявочний день мене за "Волгарь" і заявили. Але ж могло статися як з Стріпейкісом, якого мозиряне просто кинули напризволяще. Гроші вирвали, а далі хоч трава не рости. І це незважаючи на те, що хлопець три роки в Мозирі робив результат. Добре, Валеру "Белшина" встигла заорендовані, а так би півроку томився без діла. Звичайно, по мені краще, якби він в Астрахані залишився - ми ж з ним ще в Новополоцьку пліч-о-пліч пилілі.
- І без того в "Волгарь" ти не був єдиним білорусом.
- Ну так. З Васею Хомутовським разом знаходилися. Земляк, він і в Африці земляк.
- А що це за історія з прийняттям вами обома російського громадянства?
- Ніякої історії не було. Звичайна "качка".
- Про цю "качку" крім "Прессбол" ще й російська преса писала, зокрема, в опублікованій в Інтернеті заявці "Волгарь" навпроти твоєї і Васиной прізвищ у відповідній графі зазначено, що ви - росіяни ...
- Ну і що? Я паспорт не міняв - як був білорусом, так їм і залишаюся як і раніше. До речі, тоді на "Прессбол" образився, і не стільки через громадянство цього, скільки через те, що написали, ніби "Волгарь" мене на трансфер виставив. На ділі я поступив так само, як і Хомутовський, - розірвав договір через невиконання його умов. Це все-таки різні речі. Інше питання, що до КДК Астраханцев не захотіли справу доводити - адже це удар по репутації клубу.
- Однак за "Волгарь" ти провів всього лише шість матчів. Малувато ...
- Згоден, не багато. Однак своєї провини в цьому не відчуваю. Тому як здоровою конкуренцією в "Волгарь" і не пахло. Тільки не подумай, що я намагаюся виправдатися. Якщо в якийсь період у мене "не котить", ніколи не шукаю винних на стороні. Але те, з чим зіткнувся в Астрахані ... Коротше кажучи, між деякими гравцями і спортивним керівництвом існувало негласне правило, згідно з яким частина зароблених грошей прямувала до тренерського кишеню. Природно, таким футболістам місце в основі завжди забезпечено - як би вони не грали.
Взагалі, якщо чесно, я Шперлінга як тренера не сприймав. Думаю, він мав туманне уявлення про команду. Навіть на тренуваннях рідко з'являвся - тренувальний процес перебував у віданні його помічника, людини з хворими амбіціями. Он-то Корнія Андрійовича і "з'їв". Не виключаю, що помічник цей керувався принципом "чим гірше, тим краще" ... Команда стала завалюватися, і в травні на місце Шперлінга прийшов відомий Валерій Овчинников, про методи роботи якого всі чули. А Шперлінга мені не шкода - таких фахівців до футболу і близько не можна підпускати. Треба ж, капітана і того сам призначив. Нонсенс ...
- Як тобі взагалі здалася перша російська ліга?
- Зізнатися, не дуже. Є пара-трійка команд, що грають в комбінаційний футбол ( "Волгарь", зрозуміло, не з їх числа), а в іншому суцільна "фізика", силова боротьба. Ну і суддівство ...
- А суддівство що, упереджене?
- А яке ще? Скажімо, якщо який-небудь клуб ставить за мету вийти в найсильніший дивізіон, то в числі способів її досягнення неодмінно присутні і робота з суддями, і договірні матчі ...
- Приклади?
- Не так давно зідзвонювалися з колишнім партнером по "Славії" Сашком Шутовим, який зараз в пермському "Амкар" грає. Вони відмовилися здати матч однієї з команд. І що ти думаєш? Вночі були спалені дві машини перм'яків. Ось такі звичаї ...
- "Волгарь" теж збирався боротися за вихід в прем'єр-лігу ...
- Мені ця ідея відразу здалася профанацією. І по ходу чемпіонату тільки затверджувався в своїй правоті. Та й не один я так вважав. Більшість хлопців в розмовах сходилися на думці, що роздобути путівку до вищої ліги нереально. На чому грунтувався оптимізм керівництва, розуму не прикладу.
- На тій же роботі з суддями, наприклад.
- Але ж цього за визначенням мало. Як мінімум команда повинна володіти поставленою грою, чого не було і в помині. Лебідь, рак і щука - ось відповідна формулювання манери дій астраханцев. Не думаю, що "Волгарь" "заряджав" кому-то. Нас "душили" - це було. А щоб навпаки ... Сумніваюся. На це ж фінанси потрібні чималі ...
- "Газпром" - солідна контора ...
- А толку? Там знають рахунок грошей. Тим більше не так давно в "Газпром" нове керівництво прийшло, яке спонсорувати утопічні проекти не дуже-то поспішає. Ось і сиділи ми без зарплати два місяці.
Куди все поділося?
- Веселий період у тебе вийшов. Напевно, з ностальгією згадував роки, проведені в "Славії" зразка 1999-2000 року?
- Що ж. У той час футбол для нас був наркотиком. Мало того що стабільно домагалися високих результатів, - ми ж і гру показували видовищну. Шкода, звичайно, того часу, тієї команди. Думаю, не прийди в Мозир в червні 2000-го Петрович, ще років зо три нам би в Білорусі рівних не було. Та й на Європі, не виключаю, погомоніли б. На жаль ... А на сьогоднішню "Славію" і зовсім боляче дивитися ... Куди все поділося?
- У всьому Петрович винен?
- Ні в якому разі. На той момент і керівництво клубу до футболу помітно охолонули. Потім, уже при Родненке, ми по півроку грошей не бачили. Ось і розбіглися всі.
- Чи тільки через відсутність фінансів?
- Ну, був ще конфлікт з Родненком на фініші чемпіонату-2001. Смішно сказати, запідозрив цілу групу провідних футболістів чортзна в чому - чи то в "зливі" матчів, то чи в навмисному "сплаві" його з команди ... Причому без всяких на те підстав. А за два тури до закінчення першості нас з Олегом Саматової взагалі з команди відрахував. Цирк ...
Замість Мінська - Бобруйськ
- А як сталося, що ти - мінчанин - так і не зіграв за столичні команди?
- Дуже просто. За дивною волі батьків після 8-го класу відправився в Бобруйськ - надходити в енергетичний технікум. І здуру вчинив. Після цього на півроку футбол закинув, подумував взагалі зав'язати, вів далеко не спортивний спосіб життя. Правда, зрідка грав за команду "технаря". Де мене і побачив тренер Микола Миколайович Стадников і, спасибі йому, повернув в футбол. Багато в чому завдяки йому я до сих пір бігаю. А тоді почалося - "Фандок", "Шинник", та потім ще "Бобруйськ" цей спритний ... Нас там і обманювали, і не годували, і жити було ніде ...
- Страйкували?
- А то. П'ятеро футболістів основи, серед них я, Вітя Кукари, Ігор Шустиков, одного разу просто відмовилися виходити на поле.
- І що?
- А нічого. Команда удев'ятьох проти "Дніпра" грала. На чолі з 42-річним головним тренером Сабінін в кедах. 0: 2, здається, згоріли. Унікальний був матч, ні до, ні після в Білорусі подібного, по-моєму, не траплялося. Але не це головне. "Бобруйськ" був фікцією, комерційним проектом, за допомогою якого певні люди збиралися здорово нагріти руки. Не вдалося. Сабінін пощастило - він в Росії розчинився, а ось начальник команди Івченко попався і отримав 12 років. З конфіскацією.
- А ти?
- Я в "Нафтан" подався. Мене туди Стадников влаштував. Він мені і з "Бобруйском" зв'язуватися не радив.
- Щось часто в твоїй кар'єрі відбуваються всякі катаклізми. Чи не втомився від труднощів?
- З роками навчився простіше до всього ставитися і не переживати за зайвому приводу. Не склалося в одній команді, вийде в другий. Головне, руки не опускати.
- Як думаєш, з Жодіно поталанило?
- Подивимося. Команда непогана, бойовита, з хорошим підбором виконавців. Тренер-максималіст, плани наполеонівські. Мені це імпонує.
- З легіонерських помислами ще не розлучився?
- А ти думаєш, навіщо я такий "хитрий" контракт підписав?



А що сталося в Стайках?
Що послужило основним критерієм вибору на користь новачка вищої ліги?
А чи не шкода було залишати "Гомель"?
У Саратові відразу справи складалися начебто непогано?
А в чому криється причина твоєї нелагідності з квартетом старожилів?
Опинився на роздоріжжі?
І як, подіяло?
А що це за історія з прийняттям вами обома російського громадянства?
Ну і що?
Як тобі взагалі здалася перша російська ліга?