Спорт на ТБ: пропажа картинки

В середині 60-х, варто було зникнути зображення під час трансляцій міжнародних змагань, як терміново прибув до бар'єра диктор ЦТ заспокоював нас, що перешкоди - за межами Радянського Союзу. Для нового покоління телеглядачів це звучить як анекдот, але я не поспішав би стверджувати, ніби сьогодні - бурхливий розвиток, а тоді був застій.

Зрозуміло, власникам супутникових тарілок з ходу не втолкуешь, що за пару сотень верст від Києва - наприклад, в Черкасах або Умані - приймалася за все одна програма. Та й в столиці республіки третій канал з'явився в 1973-м, поступаючись чотири кнопковий Москві. Однак і при таких скромних масштабах вдавалося полонити Його величністю Спортом мільйони людей. Читачі «СЕ» не могли не відчути, що пропали спортивні випуски новин на загальнонаціональних каналах - в тому числі і на те, де колись великий профільний відділ звузився до групи з двох осіб, що відноситься до загальної редакції інформації. Зате на ньому до нестями крутять нескінченний серіал, в сценарії якого заплуталися, по-моєму, і самі автори.

Без усяких соцопитувань стверджую, що ті, кого напихають каверзами серіальної героїні і її поклонників, далекі від спорту як способу життя - своєї, дітей, онуків, племінників. А років 45 тому, будь-яка дама постбальзаківського віку знала в обличчя зірок гімнастики, фігурного катання, лижних гонок, хокею (і це тільки лідери ефірного часу), так і в інших видах розбиралася досить предметно. Адже і в голову нікому не приходило зіштовхувати це, припустимо, з «Блакитним вогником» або з КВН. Ось «через ящик», часом в пару дециметрів по діагоналі, і приходила правильна орієнтація, спонукає вести за ручку чада в ДЮСШ та секції.

Ви помітили, я не загострюю коментаторських тему. «Тоді» це малося на увазі автоматично, і голоси Озерова, Спарре, Кононихін, Суркова, Махарадзе були значно більшим, ніж звуковий обгорткою картинки. Віщали вони не тільки з-за бугра - широким фронтом йшли репортажі з союзних чемпіонатів з легкої атлетики, плавання, боротьби, важкої атлетики, боксу, швидкісному бігу на ковзанах і, уявіть собі, з п'ятиборства. Транслювали шахи, «Шкіряний м'яч» та «Старти надій».

Повірте, це не данина ностальгії. У радянські часи держава закривало всі питання по грошах, обладнання та ліній зв'язку. Нині ж не секрет, що енна федерація, щоб пробити показ своїх змагань, повинна мало що заплатити за тарифом, так ще й накинути власникам каналу комісійні «за шкідливість». Інакше потрапити в програмну сітку нереально. Президент НОК Сергій Бубка неодноразово звертався до телепродюсерам: не розпочинайте новини з НХЛ, «Формули-1» і екстремальних шоу - дайте результати земляків.

Для довідки: Національний олімпійський комітет в співдружності з Першим національним створив цикл «Коло Олімпіади», на ТРК «Київ» проводжали юних олімпійців до Сінгапуру, а «Спорт-1» став надійним партнером в проекті «Герої спортивного року». Втім, підміняти держструктури НОК не повинен. Ну і задумка зі створення загальноукраїнського спеціалізованого каналу - справа не одного місяця і не одного Бубки. Так чи інакше, а пряма залежність проблем захворюваності серед школярів і студентів від наявності-відсутності зрозумілої політики масового спорту - у наявності.

Зрозуміло, що вибірковий сюжет про якийсь центрі східних єдиноборств, де випадково тренується син режисера телестудії, навряд чи розв'яже вузол. Засукати рукава треба на урядовому рівні - тим паче структура багатоукладного міністерства ще до кінця не зверстана. Згадати б, наскільки проникаючим здатний стати грамотний телепродукт для втілення гасел про роль спорту у вихованні здорової нації.

Можна скористатися і досвідом сусідніх країн. Як на мене, на цьому шкідливо економити ...

Євген КАРЕЛЬСЬКА, Спорт-Експрес в Україні