Фільм «Рух вгору». Мінськ зустрічав героїв Олімпіади-тисячі дев'ятсот сімдесят два

Сьогодні, 28 грудня, в Мінську в Falcon Club Бутік Кіно відбулася прем'єра художнього фільму «Рух вгору» за участю олімпійських чемпіонів Ігор в Мюнхені, - повідомляє БФБ.

Почесними гостями заходу стали перший заступник Глави Адміністрації Президента, голова Білоруської федерації баскетболу Максим Риженков, міністр спорту і туризму Олександр Шамко, а також олімпійські чемпіони - тріумфатори Мюнхена: Іван Едешко (баскетбол), Олена Бєлова (фехтування), Олександр Медведь (вільна боротьба) , Антоніна Кошель (спортивна гімнастика). Також прем'єру відвідали переможці Ігор Тетяна Білошапка (баскетбол, Москва-1980) і Олександр Романьков (фехтування, Сеул-1988).

У прем'єрі картини взяли участь і актори, які знялися у фільмі "Рух вгору": білорус Єгор Климович (виконав роль Олександра Болошева) і литовець Джеймс Тратас (Модестас Паулаускас), а також автор сценарію білорус Андрій Курейчик.

Перший заступник Глави Адміністрації Президента, голова Білоруської федерації баскетболу Максим Риженков зазначив, що Іван Едешко вніс неоціненний вклад в історію світового та вітчизняного баскетболу і вручили чемпіону пам'ятний приз і майку національної збірної під номером 9.

Міністр Олександр Шамко вручив Івану Івановичу пам'ятний нагрудний знак «За розвиток фізичної культури і спорту в Республіці Білорусь».

Також пам'ятні подарунки вручили чемпіону БК «Цмокi-Мiнск», Falcon Club, Білоруська асоціація спортивної преси.

Іван Едешко увійшов в історію вітчизняного та світового баскетболу завдяки "золотому пасу" Олександру Бєлову за три секунди до закінчення фінального матчу зі збірною США на Олімпіаді в Мюнхені-1 972. У складній, напруженій кінцівці матчу баскетболісти радянської збірної три рази вводили м'яч в гру з-за зупинок і проблем з відліком часу і змогли перемогти американців з мінімальним рахунком - 51:50.

- Для мене дуже велика нагорода в цьому віці, в цьому пройденому шляху, то, що зняли такий фільм, - ділиться враженнями Іван Едешко. - І не тому, що я там показаний, а тому, що це подяка всім гравцям, які були на Олімпіаді-один тисяча дев'ятсот сімдесят два. Тепер їх рідні і близькі будуть із задоволенням дивитися це кіно і чути прізвища родичів. Але мені дуже шкода, що з тієї дюжини зараз нас залишилося тільки четверо. І цю стрічку не побачать вісім хлопців, які завоювали золото - а це було не просто. У тому матчі я не забив жодного очка, але потрібен був збірної як та людина, яка віддає передачі. Цей епізод навіть є у фільмі, коли тренер говорить з моїм кіногероєм. Я не володів досконало тим, щоб забивати - мій коник були передачі. Бєлови були кращі в зароблянні очок, моя ж місія була в іншому. Але вболівальники хочуть видовища, тому з Сашком Бєловим нам дісталася слава трисекундного кидка. Насправді героєм матчу був Сергій Бєлов, який набрав 20 очок. Та перемога - це мистецтво тренера Кондрашина: знайти потрібно потрібну людину в потрібну секунду, відкрити ті якості, які потрібні команді. Кондрашин був тренер від Бога. І в жодного актора не вийде це втілити. Мене тренер назвав селянином: американець в постолах, - говорив він.

- Як часто вам сниться золотий матч?

- Олімпіада 1972 роки мені не снитися. Але часто бачу один і той же сон: я забиваю в польоті, навколо мене захисники, тримаю м'яч, все стоять на землі, а я ще парю в повітрі.

- Що змінила у вашому житті та перемога?

- Почалося інше популярність: у таких баскетбольних країнах як Італія, Іспанія, Югославія, Чехословаччина ми стали зірками, а адже до цього радянський баскетбол не був такий знаменитий. Я ж не хотів їхати з Мінська до Москви в 1971 році - практично силою відправили. Та й в 1972 хотів повернутися, але мені змалювали перспективу: повернешся до Мінська - чекає на тебе військова служба в казармах на Далекому Сході. Але після золота Олімпіади почалося інше життя - Великий театр, Висоцький - нас запрошували скрізь. Так що не шкодую, що доля так склалася - всюди промисел Божий. Радий, що вдома, в Білорусі, мене пам'ятають.

- Чи відображає фільм реальні події 1972 роки?

- Я був баскетбольним консультантом у фільмі, і коли я говорив: «Ні ... так не було», мені відповідали: «Це художній фільм». Це кіно про життя, кохання, спорті, патріотизм - краще, що є про баскетбол та спорті.

Фільм «Рух вгору» розповідає про легендарну перемозі радянських баскетболістів на Олімпіаді-одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві.

Організатори заходу: БФБ, БК «Цмокi-Мiнск», Falcon Club, Мінськ Марріотт Готель за підтримки Білоруської асоціації спортивної преси.

Фото - Денис Костюченко

фото:

https://www.facebook.com/pg/belarusbasket/photos/?tab=album&album_id=1751390924935572

https://www.flickr.com/photos/belarusbasketball/albums/72157667877093859