П'ять причин фіаско України на Євро-2016

10:32

Закулісні інтриги в штабі збірної, тактична недбалість і недооцінка суперника відправили жовто-синіх додому раніше очікуваного терміну.

Закулісні інтриги в штабі збірної, тактична недбалість і недооцінка суперника відправили жовто-синіх додому раніше очікуваного терміну

21 червня збірна України програла свій останній матч на чемпіонаті Європи з футболу 2016, який одночасно став останнім для Михайла Фоменка в якості головного тренера нашої команди. Всупереч прогнозам і очікуванням, Україна не просто не змогла пройти груповий етап турніру, але взагалі здалася без бою. Першою втративши шанси на вихід в 1/8 з нулем набраних очок і такою ж цифрою забитих голів, команда Фоменко показала найгірший результат не тільки на Євро-2016, а й взагалі на чемпіонатах Європи багатьох років. Безумовно, це провал. Але якщо спробувати крізь червону пелену фанатського гніву тверезо і з боку подивитися на траєкторію головної команди і розвитку українського футболу за останній час в цілому, таким чи несподіваним здасться цей результат? Спробуємо розібратися.

Перші хлопці на селі

Футболісти основи збірної України, за винятком підписала контракт з лавкою запасних "Севільї" Євгена Коноплянки, грають в українській Прем'єр-лізі, рівень якої за останні два роки не просто знизився, а обвалився зі швидкістю лавини. Після Революції Переваги, з часів анексії Криму і початку війни в Донбасі кілька мільярдерів і олігархів в Україні виявилися відрізаними від бюджетних потоків в звичних їм обсягах, втратили привілеї та підприємства, або взагалі утекло. Як наслідок, їм довелося відмовитися від таких дотаційних іграшок, як футбольні клуби, які на відміну від Заходу, у нас не є бізнес-, а іміджевими проектами олігархів різного масштабу. Тепер їм не до футболу.

Протягом півтора років померли київський "Арсенал" і криворізький "Кривбас". Потім припинив існування донецький "Металург", відвалився харківський "Металіст", розсипалися "Волинь" і "Говерла". Зараз в коматозному стані знаходиться фіналіст минулорічної Ліги Європи дніпровський "Дніпро", а донецький "Шахтар" веде кочовий спосіб життя. Все це призвело до знецінення українського футболу в цілому - за чемпіонство борються півтори команди, інші ж виступають в ролі статистів, яким часом не за що дістатися до стадіону і оплатити готель.

При такому низькому рівні чемпіонату, потрібно ділити на шістнадцять успіхи Ярмоленко, Степаненко або Зозулі в матчах проти демотивованих запорожців або ужгородців, котрі одержували зарплату за півроку. "Дніпро" провалився в останньому розіграші Ліги Європи, "Динамо" розсипалося, як тільки зустріло сильного суперника в Лізі Чемпіонів - "Манчестер Сіті", а успіхи донецького "Шахтаря" все ще будуються на легіонерів.

Між виконавським рівнем зірок чемпіонату України-2016 і тих же, зразка, наприклад, 2010 року - прірва. Глибину цієї прірви нам показали північноірландці, які грають нехай і в середніх клубах, зате найсильнішою в світі англійської Прем'єр-ліги, і поляки, більшість з яких загартовані виступами в німецькій Бундеслізі і італійської Серії А. Про німців навіть говорити не будемо. Екзальтовані ж прогнози про стрімке виході нашої збірної з групи і щасливе майбутнє в раунді плей-офф базувалися багато в чому на враженні про гру гравців збірної за свої клуби. Тобто, на грі протягом двох сезонів проти фактично напівпрофесійних команд. Образно кажучи, перші хлопці на селі просто не витримали випробування мегаполісом.

недооцінка суперника

Найгірше, що в виняткову силу гравців нинішнього покоління збірної України повірили не тільки вболівальники, але і самі футболісти. Від пафосу передматчевих коментарів перед початком Євро-2016 рябіло в очах. Те Артем Федецький з пророчим виглядом скаже, що налаштовуватися вже зараз потрібно на третій матч з поляками, так як цей поєдинок буде вирішальним за вихід з групи С. Те колекціонер одягу сторонніх чоловіків Анатолій Тимощук за день до гри з "бундестімом" скаже, що збірна Німеччини тільки шукає свою гру, вона неідеальна і її не потрібно боятися. А то і зовсім російський експат Євген Селезньов гордовито откомментірует, мовляв, немає сенсу особливо вникати в складу Північної Ірландії . Програючи практичний все на міжнародній арені, ці гравці до сих немов живуть в ілюзії, що на дворі 86-й рік, а їх тренер Валерій Лобановський.

Відразу після жеребкування групового турніру Євро-2016 ЗМІ, вболівальники і самі футболісти чомусь були впевнені, що Північна Ірландія - абсолютний аутсайдер групи, Німеччина (так і бути) займає перше місце, а ми з поляками будемо боротися за друге, і в цьому битві, звичайно ж, переможемо.

Очевидно, що скромну команду з британських островів всерйоз ніхто не розбирав до матчу - не аналізував її сильні і слабкі сторони, не вивчав основних гравців і їх виступи за клубні команди. Очевидність цього проявляється в післяматчевих коментарях розгубленого Андрія Ярмоленко, який сказав "Ми не знали, як грати проти їх захисту". Більш безпорадний коментар на такому серйозному рівні важко уявити.

Інтриги і тіньовий уряд

До кінця незрозуміло - хто ж насправді керував збірною України з футболу: головний тренер Михайло Фоменко або пристебнутий до нього вже після відбіркового турніру Андрій Шевченко. Останній, за давньою традицією української політики, є кумом президента Федерації футболу України Андрія Павелко.

По крайней мере, Фоменко, як номінально головний в штабі збірної, так і не зміг чітко відповісти на запитання журналістів про те, чому, наприклад, виключив з команди в останній момент ветерана "Динамо" Олега Гусєва або найперспективнішого атакуючого гравця "Шахтаря" - Малишева. А також, чому або, точніше, за що звільнили зі штабу збірної відпрацьованого весь відбірковий цикл тренера Олександра Заварова. Про те, що в збірній робить явний турист Анатолій Тимощук, навіть і мови немає.

Точніше, Фоменко коментував, але після його слів питань залишалося ще більше, ніж було отримано відповідей. Наприклад, якщо до турніру тренер заявляв, що за минулі заслуги ніхто в збірну викликають не буде (цим, зокрема, можна було пояснити відсутність Гусєва), то після матчу з поляками вихід на поле Тимощука він пояснив тим, що треба було, щоб людина недарма приїжджав. Ще більш безпорадний коментар, ніж слова Ярмоленко після матчу з Північною Ірландією.

Але самі вбивчі слова Фоменко сказав пізніше, коли журналісти запитали його, чому в кінці матч з поляками вийшов оборонний гравець Тимощук, а не, наприклад, нападник Будковський. Фоменко відповів: "Ось це мене теж цікавить - чому не вийшов на поле нападник". Якщо згадати слова того ж Фоменко після матчу з Північною Ірландією про те, що "команди не було вже в товариських матчах до чемпіонату Європи", то стає зовсім сумно. Чим же займався тоді тренерський штаб, якщо не зумів налагодити психологічний клімат в колективі за два місяці підготовки до Євро?

тактичний хаос

Тут вже питання особисто до "Міхаліваничу". Навіть якщо йому хтось заважав керувати командою, у відставку, грюкнувши дверима, він не пішов, тому відповідальність все одно на головного тренера. Оборонний стиль гри Фоменко давно піддавався критиці. У матчах з усіма командами, крім, хіба що відверто слабкого Люксембургу у відбірковій групі, Фоменко коштував гру від оборони або, як прийнято говорити "другим номером". Якщо подивитися на шлях нашої збірної до Євро-2016, то з більш-менш серйозних суперників ми обігравали тільки Словенію у себе вдома. Іспанці з Словаччина були явно сильніші за нас. Та й взагалі, якби не трансформація регламенту змагань, що дозволило заради збільшення кількості учасників фінальної частини, продовжити боротьбу тим, хто займе третю місце у відборі, ніяка Україна до Франції б не поїхала. Але зараз не про це.

Проблема в тому, що ця збірна не вміє грати від оборони - як говорилося вище, всі гравці виступають за пару-трійку кращих клубів України, які в матчах внутрішньої першості рідко бачать суперників на своїй половині поля. Відсутність практики оборонних дій проти сильних опонентів дала про себе знати у всіх трьох матчах Євро-2016. У матчі проти Німеччини свого гравця упустив "динамівець" Сидорчук, в матчі з Північною Ірландією тим же відзначився "непрохідний" Хачеріді.

Чи не виправдала себе і ставка в атаці на названих лідерів збірної - Ярмоленко і Коноплянку. У сучасному футболі, тим більше на рівні фінальної частини Євро, виключити з гри одного-двох гравців за відсутності у них підтримки від решти команди, навчилися все. Тим більше, якщо ці самі зірки своєю грою на Євро зовсім не фонтаріровалі. Після Євро соцмережі наповнилися однотипними коментарями, типу "тепер Ярмоленко ніхто не купить в нормальний західний клуб" і "всі побачили, чому Коноплянка в" Севільї "сидить на лавці".

Окрема історія - невміння нашої збірної перебудовуватися по ходу гри. Фоменко (або хто там головний?) Не використав вчасно опцію замін, або ж робив це досить своєрідно - вихід Дениса Гармаша в матчі з Північною Ірландією гру ніяк не підсилив, а поява Тимощука з Польщею остаточно розлютило фанатів. У той же час атакуюча молодь, типу Будковского або Караваєва так і не зіграла на Євро жодної хвилини, хоча, як мінімум, в двох з трьох матчів посилення атаки не просто напрошувалося, а впадало в очі навіть далекому від футболу людині.

Ну і сюди ж можна віднести боязнь гри в два форварда. Навіть з північноірландцями. Навіть програючи за півгодини до кінця зустрічі.

відсутність волі

Це якість чисто ігрове - тренер не вибіжить на поле і не зробить вирішальний спринт в штрафну, президент федерації не кинеться в ноги форварду суперника і не врятує ситуацію, нехай навіть ціною травми, а вболівальники не зможуть замість воротаря прибігти до чужого штрафного для створення переваги при розіграші кутового на останніх хвилинах.

Коли збірна України на засніженому "Олімпійському" в Києві 1999 року поступилася Словенії, ніхто не звинуватив гравців у недостатній самовідданості. Коли жовто-сині "рубалися" з Іспанією і мінімально поступилися у відборі нинішнього Євро - ніхто не кинув камінь в гравців. Іспанія просто перемогла, так буває. Навіть після програного матчу Німеччини 12 червня збірну України потримали все - нехай і грали по-справжньому вони 15 хвилин з 95-ти.

Але ніхто не пробачить збірникам відсутність бажання рвати себе, суперника і футболки в матчі проти Північної Ірландії. Наші вийшли на поле з упевненістю, що хлопці з Ольстера повинні програти просто виходячи з різниці позицій в рейтингу FIFA. Що повинні здатися самі, як деякі команди української Прем'єр-ліги, побачивши Ярмоленко. Але Північна Ірландія здаватися відмовилася, а довести свою силу на ділі Україна не змогла. А судячи по ходу гри і післяматчевих коментарів, гравці в жовтих футболках весь матч, і під час перерви, були більше зайняті пошуком винних, ніж конструктивними діями по об'єднанню і мотивації. Це ще і проблема відсутності лідера. Такого, яким був свого часу Олег Лужний, Олександр Шовковський і Олег Гусєв (знову привіт тренерському штабу).

У нинішній збірній України є зірки, але немає лідерів, які повели б за собою всіх інших. А Ярмоленко і Коноплянка, від яких в першу чергу чекали прояву лідерських якостей, на Євро запам'яталися тим, що ховалися від ЗМІ після кожного матчу.

Для прикладу, зразком волі і бійцівського характеру на цьому чемпіонаті виявилася збірна Хорватії. Картаті в останньому турі групового раунду змогли, програючи самій Іспанії по ходу зустрічі не тільки відігратися, а й, відбивши у другому таймі пенальті, вирвати перемогу на останніх хвилинах.

Ми навмисне не вказали серед причин найбільш часто згадувану в різному ступені цензурних виразів деталь. Про те, що футболісти заробляють в своїх клубах незаслужені мільйони безкоштовно бігати під час своєї відпустки за збірну їм не дуже хочеться. Про те, що нинішнє покоління футболістів в Україні до межі переоцінене, а багатомільйонні контракти при відсутність реальної конкуренції не сприяють нічому, крім професійної деградації "імені Артема Мілевського". Всі ці претензії настільки резонні і очевидні, що просто огидно.