Андрій Огієнко: "На жаль, Харків втрачає багатьох молодих гравців"

Як відомо, якісний товар не потребує реклами. Що краще: віддати перевагу гучній імені або довіритися виправданого досвіду? З таким запитанням встає перед вами, коли ви вибираєте певний продукт. Не секрет, що вирішальним фактором для вибору буде якість, гарантоване виробником, і бренд, їм представлений. Такими ж параметрами керуються батьки, віддаючи свою дитину в футбольну школу. Чи є в Україні навчальні заклади, що надають широке право вибору? І якщо так, то, як їм це вдається, з огляду на ймовірну конкуренцію з боку інших шкіл або академій? Ці та інші питання мені вдалося обговорити з тренером Харківського державного вищого училища фізичної культури №1 Андрієм Ігоровичем Огієнка.

- У Харкові досить багато навчальних закладів футбольної спрямованості, державної та приватної форм власності, серед них знаменита академія ФК «Металіст». Як складаються взаємини між училищем і академією? Чи існує конкуренція?

- Я вважаю, що всі установи, що займаються підготовкою юних футболістів, об'єднує єдина мета - виховати гідних гравців для команд майстрів. Чи не найголовнішу роль при цьому відіграє те, яку назву носить установа - школа, інтернат, училище або академія.

Ми зі свого боку підтримуємо з академією «Металіста» партнерські відносини. Так що, прямої конкуренції між нами немає, можливо, ми в чомусь поступаємося «Металісту» в плані матеріально-технічної бази, в плані результату, але не більше ніж. Хоча всі ігри між Академією та УФК носять так званий присмак дербі, і це, безсумнівно, впливає на зростання майстерності юних футболістів в кращу сторону.

- У чому проявляється співробітництво училища і академії?

- При підготовці юних талантів існує безліч факторів, як першорядних, так і другорядних, які дозволяють досягати певних результатів адже, як відомо, в нашій країні критерії оцінки роботи дитячого тренера дуже розпливчасті і не однозначні, і часто керівники живуть гарячими результатами і не оцінюють реалії сучасних швидко мінливих умов.

З огляду на, що в поодинці, при тому фінансуванні, яке є у розпорядженні училище, нам було б складніше виживати в існуючих умовах, розумніше йти на компроміс, шукати однодумців і разом вирішувати поставлені завдання. Таким шляхом пішов наш старший тренер Сергій Вікторович Кандауров, відомий в минулому гравець, який виступав за «Металіст», «Маккабі», «Бенфіку» і інші команди. За сприяння Кандаурова ми займаємося навчанням футболістів при всіляку підтримку академії ФК «Металіст». Наприклад, у нас існує домовленість про те, що випускники училища можуть продовжити професійну підготовку, в подальшому перейшовши в академію. Мої підопічні 1996 р.н. брали участь в зимовій першості Харківської області теж завдяки «Металісту».

До того ж багато людей, задіяних зараз в структурі «Металіста» - вихідці з училища, наприклад, Володимир Іванович Лінке, а також нинішній директор академії Ігор Миколайович Кутепов, Ігор Рахаев, Юрій Безуглий, Олексій Чобан, Андрій Дуплій і.т.д.

При адекватному відношенні адміністрації академії подібні зв'язку будуть тільки зміцнюватися, у чому я абсолютно впевнений.

- Участю в міжсезоння турнірі такому, як зимова першість області, ви здійснювали підготовку до весняної частини юнацького чемпіонату України, що стартує в квітні, або вирішували інші тактичні завдання?

- Тренерський склад училища на подібні змагання виходить з єдиної завданням - надати дітям можливість отримання ігрової практики в найбільш комфортних умовах. Йдеться про виключення підвищеної травмоопасності, щоб грали команди приблизно однакових фізичних кондицій.

Важливо дотримуватися вимога, щоб більш дорослі гравці не відривали ноги юнакам, а навпаки, молодь могла шляхом участі в проміжних турнірах, не відволікаючись на рішення надважливих турнірних завдань, плавно переходити в дорослий футбол. Зрозуміло, що цей процес вимагає часу і терпіння, але це є нашим головним завданням. У березні ми проведемо кілька двосторонніх ігор з командами беруть участь в чемпіонаті України серед 19 річних, ніж та продовжимо підготовку до чемпіонату.

- Я знаю, що ви - випускник училища. Як давно ви працюєте в його структурі, і чи допомагає та обставина, що внутрішня «кухня» училища відома вам не з чуток?

- Так, я випускник команди гравців 1980 р.н., а працюю тут уже сьомий рік, починав свою кар'єру в якості помічника тренера Олександра Івановича Скачко, до речі, його вихованцем є Олександр Скляр - півзахисник ФК «Ворскла» (Полтава).

Зараз, на жаль, ми багатьох гравців втрачаємо. Раніше ми мали можливість після закінчення 11 класів і далі виховувати гравців, а тепер доводимо їх до останнього класу і фактично викидаємо у дорослий футбол ще не досить готовий продукт, тобто напівфабрикати і, звичайно, від цього втрачається якість роботи. А талановитих хлопців, повірте, дуже багато, їм потрібно просто якийсь час якісно і систематично тренуватися, для цього ще за радянських часів ми продовжували їх підготовку на двох старших курсах. Але для цього необхідні зацікавленість на рівні держави або розуміння керівників клубів. З цим, при нашому рівні забезпеченості державною підтримкою, звичайно, виникають труднощі. Але я думаю, за часів Андрія Канчельскіс , Коли він навчався в училищі, умови не були кращими.

- У чому ж тоді полягає різниця між колишнім і нинішнім поколінням футболістів?

- Знаєте, мені одного разу мій тренер Микола Мачула сказав: «Як тільки гроші прийшли в футбол, футбол почав вмирати». З його думкою важко не погодитися.

Так, у нас поле другого покоління, яка потребує відновлення, збори ми проводимо практично за свій рахунок, але раніше і цього не було, але ми тренувалися і росли в професійному плані, досягали майстерності. Адже немає межі досконалості. А зараз багато розпещені тим, що гроші дістаються дуже легко.

В училищі працюють багато тренерів, які закінчили його в різні роки, - це ті люди, які знають, як було 15-20 років тому, їм притаманний загальний «інтернатських дух». Хто вчився тут, той мене зрозуміє, це якесь особливе ставлення до життя, це сім'я, яка їсть з одного котла, живе одними проблемами, разом вчиться перемагати, радіти, засмучуватися, це те, що залишається з кожним інтернатівців на все життя, і незважаючи на всі труднощі, ми здійснюємо підготовку футболістів за методичними напрацюваннями, перевіреним часом і приносить результат. Своїм вихованцям ми намагаємося прищепити відповідальне ставлення до футболу, щоб вони не забували про те, що футбол - це командна гра, а не просто спосіб заробляння грошей.

- У чому ви бачите можливість поліпшення нинішньої ситуації?

- В Європі і Росії існує програма розвитку футболу, яка фінансово підкріплюється і належної допомоги з боку держави, і приватними інвестиціями. У нас в країні, на жаль, спостерігається тенденція в придбанні заможними людьми футбольних клубів, але це не сприяє зміцненню позиції вітчизняного футболу. Новий власник, скоріше, придбає іноземного легіонера і буде розраховувати отримати результат тут і зараз, а не стане займатися довгостроковим проектом створення футбольної школи при клубі, що дає власних гравців, не менше талановитих, ніж закордонні.

Якщо вдасться змінити ставлення до футболу в цьому плані, то нас чекає посилення українського футболу, чого ми всі так довго чекаємо.

Наша довідка

Харківське державне вище училище фізичної культури № 1

Училище було відкрито 1 вересня 1971 року як школа-інтернат спортивного профілю.
В даний час ХДВУФК № 1 є державним вищим навчальним закладом спортивного профілю I рівня акредитації. Навчання розбите на 2 етапи: з 7 по 11 клас - загальноосвітня школа, а потім найбільш перспективні хлопці продовжують навчання на 1 і 2 курсах училища. Після закінчення училища випускники отримують диплом молодшого спеціаліста з фізичної культури і спорту та можуть бути зараховані для подальшого навчання на 2 курс Харківської державної академії фізичної культури і спорту або в Харківський державний педагогічний університет.

ХДВУФК № 1 неодноразово визнавалося Міністерством освіти України кращим спортивним навчальним закладом в Україні.

В даний час в училищі навчається 80 осіб на відділенні футболу, загальний контингент училища - 520 учнів.

Відділення футболу ХДВУФК № 1 має славні традиції підготовки гравців високого класу. Під керівництвом таких відомих в м.Харкові та Україні тренерів, як Н. Кольцов, С. Геер, Ю. Несміян, А. Довбій, Н. Мачула, С. Костюк, В. Максимов, В. Луттер, Р. Морозов та інших , в училище школу майстерності пройшли відомі в Україні та світі футболісти: В. Бессонов, С. Балтача, В. Каплун, В. Крячко, А. Канчельскіс, П. Яковенко, Ю. Суслопаров, А. Іванов, С. Кандауров, в . Лінке, С. Крамаренко, І. Кутєпов, Р. Пец, С. Шищенко, М. Калініченко А. Гладкий і багато інших гравців, успішно виступали в збірних командах Радянського Союзу і України, відомих зарубіжних клубу х, а також в командах майстрів України, Росії, Білорусії, Казахстану та інших країн.